52. Рейкі в державних системах охорони здоров’я та академічному середовищі

Так, але… в ідеалі — у першому ряду разом із традиційною медициною

У деяких країнах Рейкі ввійшло до академічного середовища. Цей розвиток і глобалізація розмивають сутність практики. Філліс Фурумото не підтримує цього, але визнає виконану добру роботу.

Тому у своєму ширшому «я» я маю прийняти це як ще одну можливість для людей прийти до Рейкі.

На звичайних першому й другому ступенях Рейкі навчають повсякденної практики для родини та друзів. Корисна подальша підготовка «професійних практиків»: реєстрація кабінету, система оплати, ведення записів і рахунків тощо. Можуть існувати й законодавчі вимоги, наприклад знання анатомії та фізіології.

Мені дуже подобалося, що в Німеччині практики вивчають ознаки хвороб, щоб не братися їх лікувати.

Отримувати сеанси так само важливо, як проводити їх. Професіоналам потрібно вчитися взаємодіяти, наприклад, із лікарями традиційної медицини. Слова «додатковий» і «альтернативний» передбачають другорядний вибір. Вирішувати, чи буде Рейкі основною або допоміжною допомогою, має сама людина, яка отримує лікування.

Коли додаткова терапія використовується як основна, це означає, що традиційна медицина відступила. Виникає надмірний тиск, а цінність лікування, яка може виходити за межі зцілення у звичному сенсі, втрачається з поля зору.

Кожна школа Рейкі могла б мати власну програму професійної роботи з людьми. Це було б ідеально. Не думаю, що могла б наставляти й навчати учнів іншої системи, бо постійно ризикувала б виявити неповагу до їхньої практики.