66 кроків на шляху до Reconciliation

Наукове розмежування релігії та духовності. Рейкі — не релігія, а духовний рух. Духовність — це процес перетворення особистості. Осмислення «Невідомого» на противагу «Таємниці» визначає нашу позицію, з якої формується наша етика. Подібно до релігії, Рейкі має вчення, хоча й просте.

Дозвольте Рейкі навчати вас!

Практика, практика, практика.

Хавайо Таката перекладала не лише мову, а й культуру.

Шануй своїх батьків, учителів і старших — це основоположний принцип для японця, з яким зростає кожна дитина.

Робота Стайна показує, що історичні факти відрізняються від «повчальної історії». Співпраця з дослідниками вносить ясність, а їхня робота свідчить про світове визнання Рейкі.

Я можу сприйняти багато з того, що він (Стайн) говорить, навіть якщо це може бути конфронтаційним.

Смерть матері Філліс Фурумото, Еліс Такати Фурумото, у серпні 2013 року відкрила доступ до документів Хавайо Такати. Сьогодні доступ до них має «архівна команда» (Джастін Стайн, Роберт Ф’юстон, Пол і Сьюзен Мітчелл, Джойс Віноу).

У роки перед смертю матері документи з різних причин залишалися поза увагою, зокрема через спротив дослідженням Вільяма Ренда та страх перед тим, що ці документи можуть відкрити. Однак сьогодні триває пошук відповідного місця, яке могло б служити всій спільноті Рейкі.

Тут міститься ціла історія розвитку Рейкі від часу смерті Хавайо Такати — не лише тієї практики, яку я зберігаю, а й Рейкі, світового руху Рейкі загалом.

Хоч би якою неймовірною здавалася «повчальна історія» Хавайо Такати, люди відгукувалися на неї, бо вона несе в собі енергію, тоді як фактична інформація часто позбавлена послання. У центрі історії — Рейкі, яке проявилося в житті людей. У динамічному розвитку Рейкі після смерті Такати наголос робився на метафоричній цінності історії, а не на історичних фактах.

У 1994 році Франк Арджава Петтер виявив меморіальний камінь Мікао Усуї на кладовищі Сайходзі в Токіо. Це стало важливим поворотним моментом, оскільки вперше з’явився значний обсяг інформації.

… справді важливо мати своєрідну супровідну історію, яка лежить в основі повчальної історії або створює для неї фундамент.

Мері Макфейден першою принесла Рейкі до Німеччини. Бріґітте Мюллер запросила Філліс Фурумото до Німеччини, де та пережила катарсичні події, що вивільнили емоції, пригнічувані десятиліттями.

… зцілення, яке вийшло далеко за межі окремої людини й торкнулося цього суспільства, у якому було стільки болю, що воно не знало, що з ним робити…

Центр Рейкі неподалік Гамбурга відвідують люди з Північної Європи та Німеччини, які пережили Другу світову війну. Зворушливі й глибокі історії зцілення окремих людей і стосунків між ними.

… щось змінилося, і (Стіна) більше не мусила існувати, щоб демонструвати відокремленість людей. Це частина того, як Рейкі вплинуло на суспільства й культури…

У Нідерландах одна людина з родини приходить на заняття Рейкі, і раптом 50 членів родини хочуть приєднатися та знову відчути єдність. У деяких регіонах Бразилії Рейкі посідає місце одразу після алопатичної медицини, і його практикують мільйони людей. У США Рейкі розвивається від «засобу від головного болю» до духовної практики; у деяких містах чверть населення практикує Рейкі як служіння громаді.

У міру розвитку глобалізації та зростання ролі Інтернету вебінари відкривають нові можливості. Глибина вебінарів полягає не стільки в предметі уваги окремої людини, скільки в тому, що спільнота слухає разом, а люди перебувають у контакті та пов’язані одне з одним.

Це схоже на те, що в центрі перебуває людина, потім родина, потім місто чи поселення, спільнота і весь світ. Ми бачимо, як наша практика розходиться дедалі ширше, але водночас її глибокий вплив повертається до нас.

Спочатку головним внеском здавалося поширення Рейкі через посвячення якомога більшої кількості людей. З часом стало зрозуміло, що важливіше ставати дедалі автентичнішою людиною та продовжувати залишатися учнем. Посвяченим майстрам слід викладати, адже в цьому полягає їхнє найглибше особистісне зростання, яке, своєю чергою, стає внеском майстра у своїх учнів і у світ.

Я перейшла від виконання сімейного обов’язку до можливості торкатися людей не лише фізично, а й енергетично і, можливо, духовно… і водночас ти повністю відкриваєш себе у відданості…

10 000 учнів Рейкі за 30 років; 360 із них зрештою стають майстрами. Спочатку розвиток Рейкі, що спирається на спадщину Хавайо Такати, сягає «золотого» віку. У 1990-х роках виникають різні стилі та школи. Групи стають меншими. Деякі майстри відходять від Рейкі, інші активніше займаються лікуванням. Це здоровий розвиток, який також випробовує відданість кожної людини.

… замість того щоб іти глибше, вони казали: «Ну, це більше не життєздатна робота, тому я йду». А я думала: «Як можна перестати бути майстром Рейкі?» Я була просто приголомшена.

І далі лунають заклики залишити роботу й повністю покладатися на Рейкі. «Дивовижним чином» нерідко виявляються заняття поза практикою Рейкі, які приносять корисні для Рейкі знання.

Мені вдавалося забезпечувати себе, але не без тривоги… гроші втікали й витікали, як річка… насправді ніщо не було перегороджене греблею.

Для деяких людей фінансова стабільність є необхідною основою, щоб стати майстром Рейкі. Хавайо Таката навчила багатьох людей пенсійного віку, які успішно пройшли свій професійний шлях і завершили виховання дітей. Молодші люди можуть не мати такої основи й, можливо, муситимуть ризикувати. В обох випадках суттєво важлива готовність віддатися Рейкі.

Приклад однієї жінки показує її внутрішню боротьбу під час вибору між служінням майстром Рейкі на повну зайнятість і продовженням кар’єри на державній службі. Він також показує, що підштовхувати її до звільнення було недоречно.

Вона була готова залишити роботу, але Всесвіт мав інші плани, і я рада, що вона ніколи не підкорилася моїй волі.

Інші приклади та історія учня-суфія показують, наскільки важливо бути готовим відпустити глибоко вкорінені уявлення про те, ким ми є, і дозволити собі відсторонитися від мирських володінь.

Гроші — показник прив’язаності, але не єдиний і, можливо, не найскладніший.

Особиста розповідь про те, як необачно допущена близькість з ученицею майстерського рівня спричинила відчуття зради, якого учениця на той час, можливо, не розуміла. З роками смуток не зникає. Чи є можливість поговорити й усе прояснити?

Можливо, краще просто залишити все як є… але якщо складуться обставини, за яких ми зможемо поговорити, я, звичайно, це зроблю.

Посвячення власної родини в Рейкі та майстерність потребує вдумливого підходу.

Тому справді важливо зберігати межі в усіх цих різних стосунках, які ми маємо.

Мати відправляє Філліс Фурумото в подорож із бабусею Хавайо Такатою.

Я почувалася зрадженою своєю матір’ю…

Поряд із напруженням став очевидним поклик Рейкі. «Рейкі передусім» — кредо Такати, яке мала продовжити онука.

Барбара Вебер заявляє про право успадкувати Такаті й відмовляється співпрацювати з Філліс Фурумото, яку більшість із початкових 22 майстрів, що залишилися після смерті Такати, визнають наступницею.

Так сталася ще одна зрада, але вона була найбільшим даром, який залишила мені бабуся. Якби хтось не кинув виклик усім нам, ми не знайшли б у собі це місце — місце… майстерності.

Потім настають десять років болю та боротьби. Терапія й друзі зрештою допомагають їй знайти власне місце.

Якщо в усьому, що я робила, я не відчувала цілковитого «Так», я цього не робила. Це було й залишається моїм гаслом.

Випробування та конфронтаційні стосунки й далі є частиною шляху Філліс. Важким випробуванням стає діагноз раку грудей. Проте вона зосереджується на можливості, яку дає цей виклик.

… Я відчуваю, що це був ще один дар, отриманий мною в цьому житті.

Спочатку сильна потреба Філліс Фурумото бути зрозумілою призвела до хибного прагнення прозорості. На конфронтаційних і суперечливих семінарах із самооцінювання став видимим створений нею самою, але цілком спотворений образ.

Моє публічне «я» було дуже, дуже великим, а приватне «я» — дуже, дуже малим. Зрештою я зрозуміла, що… маю це змінити.

Хибні уявлення починають зникати. Проєкції та чутки змінюються особистим досвідом людей, які пізнали Філліс Фурумото в усьому її різноманітті, зокрема з її гострими гранями.

Під час посвячення учні Рейкі відкриваються, створюючи унікальну близькість. Майстер часто служить дзеркалом для проєкцій учня.

… майстрам Рейкі варто відповідально опрацьовувати власні проєкції та проблеми, щоб не залучати до них учнів; бо коли вони це роблять… усе стає заплутаним.

Молоді майстри схильні роздувати своє его. Терапія допомагає втримувати його під контролем і осмислювати наше дорослішання впродовж поколінь. Деякі майстри можуть обирати інші терапевтичні способи, наприклад спорт.

Якщо до відповідальності того, хто посвячує, ставляться недостатньо уважно, можливі порушення меж. Один приклад і спричинені ним смуток та жаль.

… драма, яку створили ми з чоловіком… Я сподіваюся, що в моєму житті Рейкі не так багато людей, з якими я створила подібну ситуацію.

Пробачити себе за те, що я людина, було одним із перших моїх завдань…

… прийти до стану, в якому я могла пробачити, вимагало справді великої роботи.

Дослідження зв’язків між Усуї, Хаясі, Такатою та Фурумото відкрило людський бік і дало змогу відпустити очікування «досконалості».

… мій великий парадокс полягав у тому, щоб бачити в бабусі жінку, якою, як я знала, вона була, і сприймати її як онука та майстер Рейкі, знаючи, що вона недосконала, але водночас чути, наскільки досконалою вона була для всіх інших.

Перед деякими людьми доречно загладити провину; за інших обставин може бути правильніше залишити все в спокої.

Дар прийняття того, якими людьми ми були тоді, і здатність зрозуміти обидва боки медалі… самі собою є формою примирення й не потребують участі іншої людини.

Коли між двома людьми завдано незворотної шкоди, як у стосунках Філліс Фурумото та її тодішнього чоловіка, прийняття вразливості одне одного стає частиною зцілення.

Хавайо Таката взяла доньку Еліс до Японії, де зустріла Чудзіро Хаясі. Еліс отримала в нього перший ступінь. Пізніше її спонукали вивчати медицину, сподіваючись, що вона стане наступницею Такати.

Моя мати хотіла виховувати сім’ю; вона, так би мовити, не прагнула кар’єри в Рейкі.

Батько Філліс Фурумото був лікарем. Він і його дружина Еліс оселилися в Айові.

Вони хотіли певною мірою звільнитися від гавайської іммігрантської культури того часу.

До п’яти років донька росла розпещеною дитиною, доки молодший брат не опинився в центрі уваги. Маючи японське походження та порушення мовлення, юна Філліс зіткнулася в школі з відчуженням і дискримінацією.

Коли у 64 роки я дізналася, що маю рак грудей, до мене прийшли три подруги дитинства. Ми говорили про мої дуже складні стосунки з матір’ю, про наше сімейне життя в ті роки й про те, якою вони бачили мене тоді. Це було справжнім одкровенням — правдивим примиренням.

Про дискримінацію в школі не можна було говорити вдома, і дівчинка Філліс терпить самотність. Оточена відмінниками, вона бунтує, виявляючи лінощі.

Сімейне правило звучало так: «Пам’ятай про свій обов’язок перед родиною й ніколи не змушуй батька схиляти голову».

Мері, її єдина подруга, наполягає, щоб Філліс читала й навчалася. Тоді це не допомогло, але стало уроком на майбутнє.

Улітку, коли мені виповнювалося 16 років, я потрапила в автомобільну аварію. Ми поїхали туди, куди нам не слід було їхати, бо там були лише гравійні дороги. Мері загинула миттєво… Я провела місяць у лікарні.

Бабуся й батьки стають надмірно опікуючими. Їй не дозволяють виходити, вона мусить носити ортопедичне взуття й перебуває серед високих світловолосих дівчат. Підліток Філліс дедалі більше переконується, що не відповідає жодним стандартам краси. Зрештою вона досягає певних успіхів у навчанні.

Я виявила, що, коли читаю книжки, справді можу отримувати дуже хороші оцінки. Це було дивовижно. Тож за це я мала подякувати Мері.

Батько-лікар не надто добре піклувався про дітей. У тих рідкісних випадках, коли вони хворіли, він призначав ліки. Філліс опиняється в захищеному середовищі, але з низькою самооцінкою.

У 25 років Філліс Фурумото привозять у гори Колорадо. Вона витрачає останні п’ятдесят доларів, щоб переконати лижного інструктора дати їй уроки. Він вагається через глибокий пухкий сніг.

Лижі звільнили мене. Вони звільнили моє тіло, давши змогу рухатися без зусиль, а це звільнило мій дух. Дивовижне перетворення!

Надзвичайний чоловік Голл О’Лірі засновує програму «Disabled Ski Program», яка досягає успіху в усьому світі. У своїй зухвалій манері він кидає виклик Філліс, якій тепер 28 років. Натхненна, вона привозить практиків Рейкі на гірськолижний курорт.

Я хотіла, щоб вони — особливо мої кандидати в майстри — здобули цей досвід: навчалися кататися на лижах і перебували в горах разом зі сліпими лижниками, людьми з ампутаціями та малими дітьми. Тоді вони не могли сказати: я не можу.

Захопленій лижами Філліс виповнюється 30 років, і вона замислюється, що приготувало їй життя.

Я й не підозрювала, що дзвінок матері з проханням подорожувати з бабусею влітку 1979 року стане відповіддю на моє запитання про власне покликання й про те, чим я займатимуся решту життя.

Катання на лижах із людьми, яких вважали «фізично неповносправними», і початок їх лікування за допомогою Рейкі поставили запитання: що таке зцілення?

Оскільки мій батько був лікарем, мені це здавалося дивним: навіщо давати цим людям Рейкі? У них не виросте нова рука чи нога, і вони не стануть розумнішими… Як ми змінимо їхнє життя і в чому був сенс давати їм Рейкі?

Зрештою я зрозуміла, що зцілення охоплює все і що моє уявлення про цілісну людину як про того, хто бачить, має дві руки, дві ноги й усі свої здібності, було хибним.

Будучи ще молодим майстром, Філліс Фурумото дізнається, що означає бути «обмеженою у сприйнятті»: вона спотворено бачить себе і світ.

Практика Рейкі повернула мене до самої себе… до усвідомлення моєї сили, мого характеру й того, що ми створюємо власний світ… Я вийшла на інший бік; тепер я бачу світ як привітне місце.

Пізніше група зустрічей у повоєнні роки після війни у В’єтнамі викликає ще одне прозріння.

… перший проблиск того, як це — іти шляхом, а не бути «жертвою» життя.

Зміну сприйняття ілюструє візит трьох жінок після того, як у Філліс діагностували рак. Вони допомагають їй переписати історію власного дитинства й зрозуміти, що люди піклувалися про неї незалежно від того, чи відповідала вона їм взаємністю.

У юності вона вважала себе японкою-чужинкою. На зустрічі класу через 40 років цей образ набуває нового виміру, коли колишній однокласник каже: «Я ніколи не помічав, що ти японка».

… Це робота, яка триває. Але цей досвід дав мені змогу стати сильнішою і справлятися з випробуваннями, не почуваючись жертвою. Для мене це стало справді цінним життєвим уроком.

Еліс Таката Фурумото, яка отримала перший ступінь у Чудзіро Хаясі, була незадоволена тим, як її мати й донька викладали Рейкі.

Ми намагалися зрозуміти психологію того, що відбувалося, і дивувалися, що це працює… Це було, так би мовити, святотатством, чимось спрямованим проти Рейкі.

Хоча Еліс розуміє, що Рейкі було долею Такати, їхні стосунки залишаються складними. Еліс жертвує власним шляхом у Рейкі, присвячуючи себе материнству. Наприкінці життя вона проводить Філліс сеанси накладанням рук, але ніколи не приймає лікування від доньки.

Наприкінці життя Таката мешкає поруч із донькою Еліс, яка дедалі більше опікується матір’ю. Вони приймають відвідувачів і обговорюють їхній потенціал. Еліс віддає перевагу скромним учням, які регулярно звітують Такаті, і висуває власну доньку як наступницю.

Навіть коли я була поруч, мати казала: «Це Філліс, подивися на Філліс, вона ідеально тобі підходить!» А я відповідала: «Ні! Я не та ідеальна людина, яка тобі потрібна».

Після смерті матері Філліс вільна вирішувати, що стане надбанням громадськості. Хавайо Таката заслуговує належного місця в книгах з історії Рейкі. Пам’ятні речі й документи мають знайти відповідний і доступний дім, бажано музей.

… щоб її сприймали як цілісну особистість, не лише як людину Рейкі, а і як японсько-американську жінку, яка здійснила щось дивовижне, присвятила цьому життя й торкнулася життів людей у всьому світі.

Хавайо Таката наголошує на важливості практики Рейкі, належно поважаючи розумний спосіб життя. Вона цілковито довіряє Рейкі та реакціям, які воно викликає.

Вона перенесла Рейкі з японської культури на Гавайські острови в той час, коли Японія переживала масштабне руйнування своєї культури, цінностей і самої країни.

Яка б практика Рейкі не збереглася в Японії, їй довелося піти в підпілля, тоді як для Такати настав час розквіту. Разом із нею практика пристосувалася до нового західного середовища, згодом до світової культури й урешті повернулася до Японії.

Але я також знаю, що сама система як енергетична сутність має власну динаміку розвитку. Тому вона робила це не обов’язково зі своєї свідомої волі, а слідувала енергії Рейкі… щоб практика могла процвітати.

Еліс Таката Фурумото не відразу повідомляє спільноту Рейкі про смерть своєї матері 11 грудня 1980 року.

Багато майстрів телефонували й казали: «Ти наступниця своєї бабусі. Що ти тепер робитимеш?» Я не могла по-справжньому відповісти.

1981 рік: Барбара Вебер (Рей) заявляє, що є наступницею Такати. Філліс Фурумото відвідує її; Вебер відмовляється співпрацювати.

Майстри не змогли оплакати свою вчительку… тому в середині 1982 року я організувала цю зустріч на Гаваях.

Ця перша у своєму роді група виявляє, що навчання Такати різнилося між учнями. Учасники також обговорюють претензії Вебер. Вірджинія Самдал, яка зберігає відданість Барбарі Вебер, першою формулює відмінність між «лінією посвячення» та «духовною лінією».

У 1983 році засновується The Reiki Alliance. Дехто висловлює визнання Філліс наступницею Такати в манері, гідній індійського гуру. На зустрічі 1984 року народжується «Синя книга», що викладає цінності та ідентичність Альянсу.

У цих твердженнях є велика далекоглядність і водночас великий виклик. Одне з них каже: «Ми визнаємо всіх майстрів рівними в єдності Рейкі»… Це не означає, що ми однакові… Для мене було дуже важливо, щоб ця думка стала основою, наріжним каменем Reiki Alliance, адже я не хотіла, щоб хтось почувався «кращим за інших».

Це твердження могло бути дещо реактивною й оборонною відповіддю на претензії Вебер стати наступницею Такати. Оскільки 85 відсотків майстрів належали Альянсу й усі практикували одну систему, погодитися з «рівністю» було легко.

Це означає те саме, що й слова Конституції США про те, що всі люди створені рівними… Наше завдання — не піддаватися людському его й не вирішувати, ніби ми, наша лінія чи будь-що інше є найкращими.

Дух Такати, попри практичні відмінності між учнями, пронизує спільноту Рейкі.

Наприкінці ми казали: «І саме цього нас навчали»… Ця фраза об’єднувала нас так, як ніщо інше. Це справді було схоже на те, ніби в нас спільна мати, якщо скористатися такою аналогією.

З філософського погляду можна сказати, що кожна людина на планеті прагне майстерності. Рейкі стало доступним вираженням, яке дає змогу втілювати шлях.

У цьому сенсі, якщо ми справді майстри, ми зможемо зрозуміти це твердження й по-справжньому його підтримати. Це частка мудрості, яку ми сформулювали і яка значно перевищувала рівень нашої тодішньої свідомості. Ми були, так би мовити, мудрішими за свої роки.

Таката успадковує від Хаясі будинок, майно — усе. Філліс розглядає це як спосіб призначення наступниці.

Коли померла моя бабуся, усе перейшло до матері… У певному сенсі вона передала мені лінію, цю частину спадщини.

Термін «Великий майстер» виникає серед посвячених Такати, які надихалися братськими організаціями.

Філліс важко прийняти звертання «Великий майстер». У 1992 році вона й Пол Мітчелл створюють «The Office of the Grand Master».

Я не знаю, хто вигадав цей вислів, але я запровадила поняття «носій лінії», бо знала, що є ним… саме так мене визнавали.

Формуються п’ять ролей майстра Рейкі: той, хто посвячує, учитель, учень, наставник і хранитель традиції. Деякі з них менш очевидні: наставництво, наприклад, виходить за межі кола власних учнів. Є також усна традиція, у якій значення має навіть невербальне спілкування. Визначення Великого майстра набуває власної індивідуальності. Серед ролей є «носій лінії» та «хранитель форми».

… але ми ще не змогли це дослідити, і гадаю, коли ми це зробимо, то зрозуміємо більше.

Великого майстра визнають. Цей титул не привласнюють собі. Спільнота Рейкі виростила мене як Великого майстра.

Кожен майстер Хавайо Такати ніс у собі зерно носія лінії або Великого майстра.

Будучи однією з наймолодших серед початкових 22 посвячених Такати, Філліс Фурумото є носієм лінії та Великим майстром.

Правду кажучи, я нічого не могла зробити, щоб «змінити» систему, не повернувшись до кола й не отримавши в якийсь спосіб нашу спільну згоду.

З’являються різні види практики, і лунає заклик до контролю. Це неможливо.

Для мене було важливо зберегти цілісність усього, що передала Хавайо Таката… Ця цілісність справді полягала в 22 майстрах і в усіх різних способах і варіантах нашої практики.

Сьогодні більшість із початкових 22 майстрів померли. Троє ще активні: Рік Бокнер, Пол Мітчелл і Філліс Фурумото; Ванья Тван не викладає. Спадщину групи несуть усі сучасні покоління, які Філліс називає «тілом майстрів»:

… для мене це колектив усіх майстрів Рейкі. Незалежно від того, чи вирішите ви бути активним членом цього тіла, ви енергетично робите свій внесок уже тим, що є майстром.

Інші майстри також заявляють, що є наступниками Такати.

Ванья Тван визнає Філліс Фурумото, але дозволяє своїм учням вважати її власну доньку спадкоємицею Ваньї.

Джон Грей посвячує Бет Грей, яка досягає величезного успіху, але неохоче посвячує майстрів. Одна з небагатьох — Барбара Макгрегор, яка створює міф навколо Бет.

Наше розуміння визнання майстерності та лінії було тоді настільки обмеженим, що нам справді пощастило не потрапити в ще більшу плутанину.

Деякі посвячені Філліс настільки змінюють форму, що Усуї Сікі Рьохо більше неможливо розпізнати. Інших приймають у дусі відкритості.

Посеред музичного фестивалю хтось сказав: «Я посвячу тебе». Вони навіть не знають імені людини. Але це посвячення було достатньо щирим, щоб людина пішла шляхом майстерності й урешті опинилася біля мого порога.

У японському буддизмі існують різні школи. Вони співіснують без ворожнечі й суперництва, слугуючи прикладом для Рейкі.

Справді важливо… не закінчити монологом.

Спочатку, дивлячись на всі ці різні форми, я вважала їх зрадою моєї бабусі та її вчення. Тепер я бачу, що ми створюємо ціле поле різних форм практики Рейкі.

Посвячення є сутністю, а крім нього існує форма практики. Вони рівноцінні; ані форма, ані сутність не важливіші одна за одну.

Люди, чию лінію посвячення можна простежити через Хавайо Такату, мене або Чудзіро Хаясі. Потім оцінюють форму: якщо вона узгоджується з цією практикою, людина практикує цю систему. Якщо форма дещо відхиляється, але намір полягає у практиці цієї системи, то йдеться лише про питання узгодження.

І навпаки: якщо форма людини схожа на цю систему, але вона не має наміру її практикувати, то до неї не належить.

Щоб оцінити таких майстрів, як Барбара Макгрегор, потрібно знати їхню практику. Вона дуже незалежна й суворо розрізняє власних учнів та посвячених іншими майстрами, тому, вочевидь, не узгоджується з цією системою.

Майстри Рейкі, які відмовляються навчати або наставляти чужих учнів… Це завжди викликало в мене занепокоєння, але я також приймаю це.

«Ця система» означає Усуї Сікі Рьохо з ушануванням лінії Усуї, Хаясі, Такати та Фурумото.

Хавайо Таката називала і енергію, і практику словом «Рейкі» — скороченням від Усуї Сікі Рьохо (Рейкі). Так тривало до початку 1990-х років. Із появою різних форм поширилася плутанина.

Спроба зареєструвати торговельну марку спричиняє ворожість у спільноті. Філліс Фурумото оскаржує реєстрацію Йоопа Гілгера.

Він погодився на позасудове врегулювання, але це тривало два роки й коштувало великих грошей. Я отримала право зареєструвати торговельну марку.

Формальності щодо скасування торговельної марки Гілгера потребують часу. Тим часом Рейкі стає широко відомим і більше не може бути зареєстроване як торговельна марка. Багато хто помилково вважає, що така реєстрація зробила б Філліс багатою.

Зрештою в мене не залишилося жодних торговельних марок, що насправді добре.

Інші форми практики Рейкі реєструють власні назви, відокремлюючись від «Usui System of Natural Healing» і тим самим створюючи ясність…

… і це було чудово.

… люди, які сердилися на мене через торговельну марку, не мали уявлення, що відбувалося.

Реєстрація торговельної марки передбачає контроль. Йооп Гілгер ставить себе в таку позицію, а німецька спільнота просить Філліс Фурумото втрутитися. Вона робить це ціною значних витрат і почувається покинутою тими, хто її покликав. Що сталося б, якби вона не відгукнулася?

(Гілгер), можливо, подав би на когось до суду… але на той момент він не мав авторитету в спільноті. А мене більшість і далі визнавала Великим майстром. У середині 1990-х це було дуже цікаве зіставлення. Сьогодні все інакше через поширення різних видів Рейкі та безліч учнів у всьому світі.

Рейкі можна було б захистити «колективною торговельною маркою», як, наприклад, чисту вовну. Можна встановити прості критерії, а комерційні користувачі Рейкі могли б спільно оплачувати витрати.

Це могло б очистити «периферійну» частину Рейкі… Їм довелося б використовувати інше слово, і це було б цілком нормально.

The Reiki Alliance могла б стати організацією ліцензованих майстрів Усуї Сікі Рьохо, надавши іншим практикам можливість реєструвати власні марки. Це внесло б ясність і не коштувало б дорого. Але цьому не судилося статися.

… просто вважати, що торговельна марка обов’язково приносить гроші, — безумство.

Із сучасними технологіями ми могли б створити щось витончене й корисне для всіх.

На відміну від Барбари Вебер, яка вигадала назву «Radiance Technique», Філліс не може підібрати назву. Дорогий досвід оскарження німецької торговельної марки приводить до висновку, що Рейкі не потребує «поліції». Філліс висловлює вдячність The Reiki Alliance за фінансову підтримку.

Основна думка Йоопа полягала в тому, що я не виконувала свою роботу, тож йому доводилося робити її замість мене. А тепер я забираю її в нього. Я можу це побачити й зрозуміти, чому виникла ворожість.

Людині властиве прагнення привласнювати речі й захищати те, що їй дороге. Однак запобігти поширенню різних форм практики неможливо.

Це почало відбуватися одразу після смерті Хавайо Такати. Або ще раніше.

Привласнення практики може викликати бажання змінити її. Якщо вилучити ключові елементи, початкова практика перестає існувати. Відмова від енергетичного обміну, усунення лінії тощо є фундаментальними змінами вчення Хавайо Такати. Практика також змінюється, коли до неї додають нові елементи.

Усі ці люди роблять Рейкі своїм. Я не хочу їх контролювати; вони не загрожують моїй практиці.

Є лише одна людина, здатна змінити або зруйнувати вашу практику, — це ви самі… Я не можу сердитися на цих людей, бо бачу: вони просто роблять щось дуже людське. Тому через деякий час я відпустила це.

Поклик стати майстром Рейкі — це особистий поклик людини до майстерності; Рейкі є формою, через яку вона здобуває майстерність.

Недоречно встановлювати критерії сертифікації майстрів. Люди, які поспішають пройти всі ступені, виявляють, що дозрівання до стійкої майстерності може тривати багато років. Воно наче регулює себе саме.

Філліс Фурумото готує кандидатів до майстерності, якщо вони звертаються до неї.

І я відповідала: «Так». А потім казала: «Насправді тебе готує Рейкі».

Жити так, ніби ти вже є майстром, — центральна частина цього процесу. У певний момент майстерність наповнить усе єство кандидата.

Тоді я посвячу тебе, визнаючи це здійснення.

Сьогодні цей процес дозрівання триває від п’яти до десяти років. Коли Філліс дізналася про рак грудей, деякі кандидати боялися, що вона помре, не встигнувши їх посвятити.

Вони запитували: «Хіба ти не можеш пришвидшити цей процес?» Я відповідала: «Ні. Якщо твій шлях майстра полягає в тому, щоб я підготувала тебе, а я помру до твого посвячення, значить, це частина твого шляху».

У 1982 році всі знають, що можуть посвячувати майстрів, але ухвалюють рішення, що це робитиме лише Філліс Фурумото.

У 1986 році деякі майстри посвячують майстрів, а деякі створюють власну форму. Інші запитують Філліс про посвячення майстрів.

У міру зростання й розгалуження спільноти поширюється враження, ніби Філліс заявляє, що лише вона має силу посвячувати майстрів. Їй потрібно виправити це хибне уявлення. Крім того, вона бачить майстрів, готових посвячувати нові покоління. У 1988 році відбувається конференція у Фрідріхсдорфі.

Я повертаю це вам і кажу: кожен майстер має право посвячувати майстрів.

Виникає суперечка. Багато майстрів хочуть, щоб вона зберегла виняткове право. Вони сердяться на Філліс за те, що вона «віддає» владу, якої від початку не мала.

Вести учнів до майстерності — значний обов’язок і відповідальність.

Як майстер ви не повинні просити чийогось дозволу посвятити майстра. Якщо вам бракує майстерності зробити це самостійно, вам не слід цього робити.

Лунає заклик створити «програму навчання». Філліс не може його виконати.

Вас навчають посвячувати в перший і другий ступені. Якщо ви хочете посвятити майстра, я хочу, щоб ви почекали десять років. Якщо не можете, ви берете це на себе. Тож мене не буде поруч, щоб пояснювати вам, як це робити.

Виникає критика, оскільки Філліс Фурумото не пропонує навчання посвяченню майстрів. Потім, у 2005 році:

Я мала це зробити. Голос тіла майстрів говорив через цих жінок, і мені потрібно було якось відгукнутися.

Відтоді Філліс регулярно пропонує підтримку. Основні рішення залишаються за майстрами. Вони лише вчаться оцінювати кандидатів, опановують деякі прийоми та посвячення майстра. Такий підхід виявився успішним, бо майстри дозволяють кандидатам дозрівати у власному темпі.

Часто ми знаємо, хто ми, і маємо грандіозні уявлення. Але коли ви знаєте, ким не є, то розумієте, що ви майстер, адже знаєте свої межі.

Те саме стосується спільноти майстрів. Що ясніше вона усвідомлює свої межі, то більше ясності мають люди, які приходять стати майстрами.

Наприкінці 1990-х Філліс припинила посвячувати майстрів, оскільки вони більше не могли забезпечувати себе семінарами. Тепер вона відновила посвячення, бо кандидати приходять заради власного духовного зростання і дедалі більше людей бачать у цьому своє покликання.

Ця зміна показує зрілість нашої практики.

Світова спільнота Рейкі зростає. Разом із нею зростає потреба в екологічній свідомості. Чи можна їх об’єднати?

Земля, на якій стоїть ранчо, змінилася через скотарство. Трава загинула, кактуси поширилися. Людині потрібно примиритися з природою, щоб дати їй відновитися. Ранчо — добре місце для початку: практики Рейкі приїжджають і живуть тут. Розгортаються роздуми про майбутнє ранчо.

Ми справді розширили наше бачення, включивши до нього примирення з різними формами практики Рейкі.

Збиратися разом не для того, щоб навчати одне одного своїх систем, а щоб ділитися тим спільним, що набагато глибше за наші відмінності.

Немає особливої причини, чому Reiki Home має бути в Аризоні, крім близькості до Філліс і того, що багато відвідувачів позитивно відгукнулися про ранчо.

Такі теми, як походження Рейкі як енергії, переваги й недоліки усної традиції або дистанційних посвячень, а також обмін думками й досвідом, мають великий потенціал для плідних обговорень. Мета не в тому, щоб з’ясувати, хто правий чи неправий, а в поглибленні розуміння.

Якби ми всі зібралися разом, ми розвинули б власні практики й особисте розуміння Всесвіту та піднесли б практику Рейкі у світі до визнаної сили нашої суспільної трансформації.

Архівна команда складає докупи історію практики Хавайо Такати та оцифровує її. Перевагу віддають університетському, а не музейному архіву; тривають переговори. Узимку 2016/2017 року документи Філліс Фурумото буде зібрано для майбутнього зберігання. До них увійдуть також дослідження й описи випадків інших людей.

Потрібно багато зробити, щоб пришвидшити опрацювання мого архіву, адже порівняно з архівом бабусі він буде величезним.

Символу майстра, подібного до символу другого ступеня, не існує. У японській мові є поширений, хоча й священний буддійський вислів.

Мова — це символ. Ми можемо сказати «Отець, Син і Святий Дух», і це символ; у християнстві він означає більше, ніж самі слова. Це стало священним висловом, який викликає певну енергію, коли священник промовляє ці слова.

Майстерність виникає, коли людина стає частиною процесу перетворення. Аналогією слугує «Мона Ліза»: картина стає чимось більшим, ніж фарба на полотні, тому що Леонардо да Вінчі передає їй енергетичну присутність. «Майстерний» дотик у Рейкі — це посвята.

Саме учень обирає майстра. Людина відчуває, що майстер несе в собі «ключ», який відкриває Рейкі й тим самим потенціал цілісного зцілення.

Вони вірять, що ми гідні довіри, і вірять, що ми з’єднаємося з майстерною частиною самих себе та поділимося нею з ними.

На певному рівні кожна людина шукає майстерності. Але як майстри Рейкі ми заявили про свій вибір і зобов’язалися свідомо йти шляхом майстерності.

Кандзі священного вислову має стільки варіантів почерку, скільки існує людей, які його пишуть. Якщо людина, яка не знає японської, намагається «намалювати» кандзі, природно, що її лінії будуть менш вільними, ніж у носія мови. Тому немає потреби непокоїтися про правильність ліній і побудови кандзі.

Прикро, що у своїй майстерності вони зосереджені на цьому кандзі, а не на тому, як вони живуть і практикують Рейкі.

Ідея символу майстра виникла не в перших 22 майстрів Такати. За винятком незначних відмінностей, вони практикували й викладали систему так, як вона їм її передала.

Було зрозуміло, що це кандзі й що існує кілька різних способів його написання.

Є книга моєї матері, яку називають «сірою книгою». Кандзі в ній дуже давній, майже китайський. Якби його написали сьогодні, він мав би набагато менше рисок і був би майже невпізнаваним.

Філліс Фурумото нічого не відомо про те, що священний вислів запровадила Хавайо Таката. Вона припускає, що Таката навчала її так само, як сама навчилася в Хаясі.

Хавайо Такаті було не властиво робити Рейкі зрозумілішим для західного мислення.

Жодна із сучасних практик не є «тією самою справжньою». Якщо закриті об’єднання в Японії, завданням яких було якомога точніше зберегти вчення, не використовують цього кандзі, то це аномалія.

Але ми не знаємо чому, і заповнювати цю прогалину припущеннями небезпечно.

Заняття Такати не мали чіткої структури й відрізнялися. Важко сказати чому, але Філліс довіряє її мудрості. Ці відмінності часто спричиняють суперечки, хоча, наприклад, не має значення, з якого місця починається сеанс Рейкі.

Вона навчала кожного майстра так, як потрібно було саме йому. Це справді залежало від характеру людини. Ванья Тван ставила багато запитань, яких Філліс не порушувала б перед Такатою. Тож природно, що одна отримувала знання, яких не отримувала інша.

Практика Хавайо Такати була втілена не в комусь одному з нас, а в усіх нас, 22 майстрах. Лише побачивши загальну картину всіх 22, можна було осягнути її практику. Саме це було для мене таким чарівним.

Хавайо Таката відповідала потребам американців того часу. Вона наголошувала на Рейкі в контексті фізичного зцілення. Її ширше вчення було зведено до техніки.

Техніка має бути рецептом, і якщо ви не дотримуєтеся рецепта, то не отримуєте результату.

У духовній практиці вас навчають практики. Саме завдяки цій практиці та власному розвитку ви отримуєте результат.

Техніка тісно пов’язана з пошуком доказів. Духовна практика менш вловима й постійно породжує нові запитання. В інформаційну добу непросто зберігати невідоме, доки воно не стане відомим. Люди схильні шукати негайних знань у «експертів». Це може суперечити духовній практиці.

Я не експертка, ніхто не є експертом, і експерти бувають лише в техніці.

У Рейкі жінок більше, ніж чоловіків. Спочатку в Японії переважали чоловіки.

У 1980-ті роки ми все робили за покликом серця. У тому часі було щось невинне й справжнє.

Чоловіки мали багато сфер, у яких могли досягати успіху. Рейкі дає жінкам можливість розквітнути та знайти власну ідентичність. Можливо, це одна з причин, чому сьогодні в Рейкі жінок більше, ніж чоловіків. У 1986 і 1987 роках спільнота майстрів Рейкі випробовувала свої сили. Відбувалося багато чудових і чарівних речей. Але ми не мали особистих меж.

Така свобода сприяє поведінці, схожій на сектантську. Майстри вступали у стосунки з учнями. Наслідком ставали нездорові стосунки. Невіддільною частиною японської культури є повага до вчителя, роль якого також чітко визначена. На Заході таких структур немає. У 90-ті роки було розроблено етичні кодекси, і процес майстерності зробив наступний крок.

Вам доступна ваша істина, і нікому іншому вона недоступна.

У роботі з Рейкі важливо прийняти, що істину не визначає одна людина. Визнавати й поважати відмінності одне одного — необхідна умова для прийняття своїх братів і сестер як майстрів Рейкі.

Істина продовжує жити через плем’я та живить його на енергетичному, фізичному й духовному рівнях.

Пошук істини може бути більш інтелектуальним, чоловічим, або більш інтуїтивним, жіночим. В ідеалі вони живлять одне одного. З роками виникало тертя. Довгий час історія, розказана Хавайо Такатою, не мала міцної основи. Це змінилося завдяки дослідженням, особливо після відкриття меморіального каменя Усуї.

Єдина істина, яка має вас турбувати, — це істина вашого власного досвіду. Ніколи від неї не відмовляйтеся!

Чому я повинна чимось жертвувати? Якщо ви запитаєте мене: «Що мені довелося б віддати?», це вже зовсім інше питання.

Примирення у світі Рейкі не можна форсувати. Ці зйомки, австралійський конгрес і Reiki Home можуть об’єднати різні напрями у слушний час.

І коли ми зустрінемося, це станеться так, що люди скажуть: «Ну, це було не так уже й важко! Чому ми вважали це неможливим?»

Я повинна вміти зберігати простір відкритим для розмови, і я сама над цим працюю.

Продовжуючи розмову про інь і ян, тобто про патріархат, Філліс Фурумото визнає, що стала менш різко реагувати на Френка А. Петтера та Вільяма Ренда, і позитивно оцінює їхню роботу.

…наче це частина процесу, який зближує нас, — не обов’язково в тому сенсі, що ми перебуваємо в одній кімнаті й розмовляємо, а в тому, що ми можемо користуватися даними та вважати це прийнятним.

Зустріч із помітними представниками світу Рейкі, такими як Френк Арджава Петтер, Вільям Ренд або Лоуренс Елльярд, лише заради самої зустрічі малоймовірна. Для перетворювальних процесів мають поєднатися три рівні: людина, спільнота та вища мета. Саме остання мала б стати ключем до зустрічі. Наприклад, вища мета ProReiki — зробити Рейкі професійною практикою.

…це мало б бути щось, що глибоко хвилює всіх нас і заради чого ми всі готові зібратися та поговорити.

Примирення — це сила, яка зводить нас разом, але не сама мета. Щоб було зрозуміло: я могла б досягти примирення, не зустрічаючись із ними.

Я не знаю їхніх систем, не знаю, у чому відмінності, тому не маю уявлення й особисто не бачу жодної невідповідності.

Відповідаючи на критику вживання слова «майстер», Філліс Фурумото визначає свої знання в межах традиції «Усуї Сікі Рьохо цієї лінії передачі». Хоча в Японії справді не оголошують себе «майстром», Хавайо Таката вживала це слово, щоб із повагою представити на Заході статус Усуї та Хаясі. Так само перші 22 майстри запровадили для Філліс Фурумото поняття «гранд-майстер».

…для мене це не політика, тому що ми говоримо не про суспільну поведінку. Ми говоримо про прояв духовної практики, а це має зовсім інше значення.

У буддизмі, якщо провести аналогію, виникло багато шкіл. По суті, вони звертаються до первісного вчення й мети, але відрізняються шляхами до просвітлення. Перехід учня з однієї школи до іншої приймається, тому що є зрілість. Рейкі з його порівняно короткою історією ще має повністю розвинутися до цього стану.

Мені хотілося б, щоб Рейкі стало таким, бо тоді немає конкуренції, немає правильного й неправильного, а є лише різні форми та методи досягнення однакового зв’язку з Рейкі — універсальною життєвою енергією.

Повністю усунути ці розбіжності неможливо, та й користі це не принесло б, якби означало «однаковість».

Не буває двох однакових сніжинок чи двох однакових людей. Рейкі вшановує нашу індивідуальність.

Деякі люди навчаються через досвід, пов’язаний із грошима. У системі Філліс Фурумото за майстерність просять 10 000 доларів. Ця сума символізує глибину зобов’язання кандидата в майстри.

Вони зобов’язуються відпустити всі свої системи переконань і бути готовими змінити все у своєму житті.

У духовній практиці важливі не сума, валюта чи багатство, а внутрішній процес, який запускають гроші. Цей процес так само не підлягає обговоренню, як, наприклад, час у японських ученнях про медитацію.

Гроші також можуть стати каталізатором власного зростання майстра. Приклад мексиканського продавця лимонів розкриває упередження вчительки щодо її неписьменного й бідного учня.

Радянський Союз розпався наприкінці 1991 року. Філліс відвідує Росію. Подолавши страх і упередження, вона говорить свою правду. Відповідь виявилася несподіваною:

Він сказав: «Ось цей гігант, СРСР, поставлений на коліна й розколотий. Коли ти сказала нам це, ти повернула нам нашу гідність і бажання бути майстрами Рейкі у світі. Ми навіть уявити такого не могли. Ти дала нам мету, заради якої варто працювати».

Насіння, яке прагне рости, порівнюється з «активувальною силою», а ґрунт — зі «стримувальною силою». Без останньої немає зростання й зрілості. Те, що здається суперечливим, поєднується.

«Примирювальна сила» більша за дві позиції. Вона щось створює, і завдяки цьому розвивається щось нове.

Активувальною силою Мікао Усуї був пошук відповідей. Зовнішній світ стримував його. Зрештою він зіткнувся з примирювальною силою — початком цієї практики.

Суперечки про правильне й неправильне є активувальними та стримувальними силами у спільноті Рейкі.

Рейкі — наша примирювальна сила. Коли ми віддаємося їй і витримуємо творче напруження, що існує зараз, ми отримаємо щось більше, ніж будь-коли могли уявити.

Японське слово «кокоро» описує стан єдності серця й розуму, що дає людині змогу бути цілковито присутньою — у любові чи в бою. Західне уявлення про інтелект і почуття як дві окремі сутності не є корисним.

Узгодженість твого серця й розуму, які кажуть ТАК!

У 1930-ті роки Тюдзіро Хаясі не відразу погоджується прийняти Хавайо Такату в учениці. Зрештою перед Перл-Гарбором 1941 року та своєю близькою смертю Хаясі визнає Такату наступницею. Пізніше вона скаже, що він «ліг і здійснив перехід» і що це був найдужче духовний момент її життя.

Я не вірю, що це було самогубство. Можливо, якийсь історик чи дослідник скаже мені протилежне, але навіть тоді він усе одно обрав цей момент. А в Японії це дуже почесна смерть.

Своїми останніми настановами Такаті Тюдзіро Хаясі певною мірою зберігає Рейкі для майбутнього.

Він сказав: «…так воно виходить у світ, і з Рейкі станеться те, що має статися». І те, що справді сталося з Рейкі, здійснило мрію Мікао Усуї про те, що Рейкі торкнеться світу.

Багатьох японців утримують в американських таборах для інтернованих. На Гаваях Таката вільно подорожує, лікує й навчає. Молоді американці японського походження служать в Італії та повертаються після війни. Серед них батько Філліс Фурумото. Це покоління проходить шлях від залежних робітників до керівників штату Гаваї. У 1950-ті роки Таката змогла придбати ділянку землі в Гонолулу.

Те, що японка, яка народилася на плантації, досягла цього завдяки Рейкі, вражає.

Еліс Таката Фурумото називає свою доньку «загубленою душею», яка, схоже, ухвалювала рішення, спираючись на думки інших людей.

Я вийшла заміж, бо мати сказала мені, що я не можу жити з чоловіком поза шлюбом.

З Рейкі це починає змінюватися, але все ще зберігається в перші роки, коли Філліс Фурумото вже стала гранд-майстром. У 1983 році вперше виявляється її власна воля: всупереч думці перших 22 майстрів Такати вона наполягає на участі Барбари Вебер. Цього не сталося. Проте Філліс усвідомлює важливість відповідальності за власні рішення.

Мені потрібно було зруйнувати всі ці стіни всередині себе, прислухатися до всіх своїх голосів і дійти туди, де це було справжнім ТАК.

У 1989 році Філліс перебуває в Німеччині, коли падає Берлінський мур. Тепер вона та її майстри можуть законно вирушити на Схід. Виникає надія на новий лад між народами й людьми.

Але чомусь сьогодні, у 2016 році, ми провалюємо випробування людяності… якщо тільки не дослухаємося до поради: «Якщо в тебе достатньо, збудуй довший стіл, а не стіну».

Філліс Фурумото визнає, що наступницею, можливо, мала стати Барбара Вебер. У багатьох аспектах її становище було кращим, ніж у Філліс. Між Такатою та Вебер стається настільки болісний розрив, що Таката більше не згадує імені Барбари.

Вебер віддаляється від багатьох із 22 майстрів Такати. Наступництво — це не лише слова про те, що хтось стане наступником; потрібне також визнання. Більшість із 22 майстрів, посвячених Такатою, визнає Філліс. Є й інший чинник: наступник відчуває енергетичну передачу, яку можуть відчути й інші.

Хавайо Таката не могла цим керувати. Гадаю, так само було й із Тюдзіро Хаясі. Можливо, він не хотів, щоб Хавайо Таката стала наступницею, але зрозумів, куди прямувала енергія, і віддався їй.

«Чергове полум’я» гранд-майстра зміцнює молоду жінку як наступницю, попри її незрілість. Претензія Барбари Вебер прискорює подальший етап зростання.

Вона змусила мене зазирнути в себе й знайти силу обійняти цю позицію, а також дозволити спільноті живити цю частину мене, бо я вірю: кожен із нас, посвячених Хавайо Такатою, міг стати її наступником.

Виростити свого гранд-майстра — досягнення спільноти.

Питання про наступника Філліс Фурумото існує з 1980-х років. У 2013 році знову з’являються метастази раку. Починаються «вихідні наступництва». Їхня мета не в тому, щоб голосуванням призначити людину на посаду. Досліджуються фундаментальніші питання: які функції духовної лінії? Чи існує енергетична сутність, що називається тілом майстрів?

Потрібно залучити всіх майстрів Рейкі, особливо тих, хто несе відповідальність усередині системи. Якщо виокремиться одна людина, незадовго до смерті Філліс її визнають носієм лінії.

Так само, як коли померла Хавайо Таката. …вона подарувала мені свою мудрість, але нам не довелося боротися між собою на рівні особистостей.

Таката хотіла, щоб Рейкі поширилося в усьому світі, але сама почувалася б при цьому незатишно. Філліс іде в ногу з поширенням Рейкі в різних культурах і мовах. Головним стає вже не посвята, а спосіб мислення можливого наступника.

Наступником може бути не одна людина, а група людей.

Тілу майстрів необхідно відкритися іншому способу мислення. Конфлікт може супроводжувати природний рух до творчого рішення й примирення.

Зараз мене супроводжує група майстрів, і зрештою, сподіваюся, виникне колективне несення лінії.

Цьому процесу допомагають відеоконференції, що дають змогу залучити людей з усього світу й перенести Рейкі в майбутнє. Не лише заради блага цієї системи, а й заради…

…усієї світової спільноти Рейкі.

«Усуї Сікі Рьохо», система природного зцілення Усуї, відповідає вченню Хавайо Такати. У 1983 році спеціально для цієї системи було створено The Reiki Alliance. Багато майстрів практикують цю систему, не будучи його членами. Суперечку щодо торговельної марки було врегульовано поза судом. У 1990-ті роки Філліс Фурумото для більшої ясності додала зазначення лінії передачі.

Якби всі перестали визнавати мене гранд-майстром, я б більше ним не була.

Крім п’яти аспектів майстерності, гранд-майстерність охоплює роль «носія лінії». У 1993 році Філліс і Пол Мітчелл створили Office of the Grand Master. Пол очолює напрям дисципліни; цю роль можуть виконувати люди, які колективно несуть лінію.

Якщо ви впевнені, що в мене буде наступник, то я так само впевнена, що ймовірність його відсутності анітрохи не менша.

Будь-хто з майстрів Такати міг стати її наступником. Кожен майстер має потенціал носія лінії. Ця практика подібна до спадкового насіння й впливає на всі інші практики незалежно від їхньої назви.

Якщо ви створили практику з опору мені, ви пов’язані зі мною.

«Повернення» Рейкі до Японії також відбувалося в суперництві з Філліс. Це викликає захисну реакцію, що суперечить духу японських духовних практик. «Зберігати традицію» означає шанувати культурне походження власної практики.

Я не прихильниця об’єднання всіх практик; це нас не врятує. Нас урятує повага одне до одного, попри все.

У деяких країнах Рейкі ввійшло до академічного середовища. Цей розвиток і глобалізація розмивають сутність практики. Філліс Фурумото не підтримує цього, але визнає виконану добру роботу.

Тому у своєму ширшому «я» я маю прийняти це як ще одну можливість для людей прийти до Рейкі.

На звичайних першому й другому ступенях Рейкі навчають повсякденної практики для родини та друзів. Корисна подальша підготовка «професійних практиків»: реєстрація кабінету, система оплати, ведення записів і рахунків тощо. Можуть існувати й законодавчі вимоги, наприклад знання анатомії та фізіології.

Мені дуже подобалося, що в Німеччині практики вивчають ознаки хвороб, щоб не братися їх лікувати.

Отримувати сеанси так само важливо, як проводити їх. Професіоналам потрібно вчитися взаємодіяти, наприклад, із лікарями традиційної медицини. Слова «додатковий» і «альтернативний» передбачають другорядний вибір. Вирішувати, чи буде Рейкі основною або допоміжною допомогою, має сама людина, яка отримує лікування.

Коли додаткова терапія використовується як основна, це означає, що традиційна медицина відступила. Виникає надмірний тиск, а цінність лікування, яка може виходити за межі зцілення у звичному сенсі, втрачається з поля зору.

Кожна школа Рейкі могла б мати власну програму професійної роботи з людьми. Це було б ідеально. Не думаю, що могла б наставляти й навчати учнів іншої системи, бо постійно ризикувала б виявити неповагу до їхньої практики.

Як і у випадку з поняттям «додаткова терапія», Філліс Фурумото не наважується замкнути Рейкі в межах питання, поставленого в заголовку.

Я вважаю Рейкі повноцінною можливістю для кожного, хто хоче отримати користь на фізичному, емоційному, розумовому чи духовному рівні.

Є чотири аспекти: цілительська практика, особистісний розвиток, духовна дисципліна та містичний орден. Кожен із них присутній, коли ми стикаємося з Рейкі. Першим досвідом часто стає полегшення симптомів. У будь-якій формі практики Рейкі сприяє, а іноді й провокує зцілення — як у широкому, так і у вузькому значенні слова.

Рейкі може стати духовною практикою людини й набагато ширшим простором, з якого вона діє як людська істота. Як спільноту людей, що обрали Рейкі духовною практикою, нас можна розглядати як містичний орден…

…без допомоги чи посередництва когось іншого, наприклад служителя, священника або ведучого.

Філліс Фурумото наголошує на цінності прагнення поважати думку іншої людини так само, як власну.

Якщо я цього не роблю, як можу просити інших поважати мою думку чи мою практику, не поважаючи їхньої?

У 1990-ті роки в колі Філліс лунають дошкульні зауваження про «нові» форми практики. Виявляється, часто це реакція на критичні коментарі щодо практики Філліс. Для взаємної поваги необхідна зміна ставлення.

Щодо різних аспектів Рейкі існує багато, часто суперечливих поглядів. Зберігати власну істину й водночас відкриватися новим перспективам може бути непростим балансуванням.

Істину, справжню універсальну істину, можна знайти, лише якщо… ми поважаємо й висловлюємо власні позиції без страху відплати чи осуду та здатні так само слухати одне одного.

Філліс майже не відчуває потреби змінювати практику, передану їй. Водночас вона з розумінням ставиться до людей, які хочуть змінити свою.

Ці дві філософії… об’єдналися, щоб створити у світі неймовірну спільноту Рейкі, й одна не змогла б цього зробити без іншої. Тому так, я зберігаю свою практику ясною, суворою, але не позбавленою руху.

У роки після смерті Хавайо Такати майстри роз’їжджаються в різних напрямах.

Показовим є життєвий шлях Мері Макфейден. Під час Другої світової війни вона пережила бомбардування Лондона. Викладаючи Рейкі в Німеччині, вона зробила значний внесок у зцілення…

…ран, завданих усім процесом фашизму.

Австралійці тепло приймають Бет Грей із її цілеспрямованою харизмою. Багато учнів хочуть стати майстрами, але Грей не поспішає й посвячує лише небагатьох. Коли Грей збирається переїхати до країни, у неї стається інсульт.

Те, що вона передала своїм учням, досі живе в Австралії.

Особливо тверду позицію зайняла Барбара Макгрегор. Її особливості та дар Рейкі багато в чому нагадують Бет. Вона також недоступна й не бажає співпрацювати зі спільнотою Рейкі поза власним колом.

П’ять ролей майстерності набувають значення з моменту, коли учень каже, що хоче стати майстром. Філліс Фурумото радить мати щонайменше десять років викладацького досвіду, перш ніж брати кандидата в майстри. Якщо в когось із її майстрів раніше з’являється такий учень, його слід направити до Філліс. Як показує приклад південноамериканського учня, це не завжди спрацьовує.

Іноді учням доводиться чекати, поки їхні майстри дозріють, щоб розпочати власний шлях до майстерності.

Приймаючи кандидата в майстри, Філліс відкриває йому найглибшу й дуже особисту частину себе. Це унікальна відповідальність.

Це також вимагає готовності не бути єдиною людиною в житті цього майстра й визнати, що справжній учитель — Рейкі, а не я.

Предки або лінія, з якої походить майстер, стають частиною навчання учня. Філліс не може звичайним способом запитати свого майстра-посвятителя Хавайо Такату. Вона робить це через дистанційний сеанс. Іноді отримує відповідь.

Коли я не отримувала відповіді, це насправді було глибше, ніж коли отримувала (сміється).

Між ролями немає ієрархії; у системі Філліс Фурумото вони однаково важливі. Роль учителя має обмежений обсяг: він передає учневі щось. Посвятитель несе енергетичну відповідальність — на все життя.

Не багато майстрів цього дотримуються. Дехто навіть у це не вірить.

Роль посвятителя заслуговує на подальше вивчення. Наставництво виходить за межі власних учнів: майстер також готовий бути наставником для учнів інших майстрів. Майстер усе життя залишається учнем Рейкі.

Викладаючи, ми можемо продовжувати розвивати власне учнівство.

Завдяки практиці й наставництву людина стає зрілим учнем. Хранитель традиції — новий аспект. Філліс проводить вихідні, присвячені дослідженню цієї ролі, яка починається зі слів:

Ти не змінюєш того, що я тобі дала.

Це звучить конфронтаційно. Усна традиція є важливою частиною системи й часто ставиться під сумнів. Філліс вважає, що в сучасному світі медіа вона особливо важлива.

Стосунки учня й учителя можуть бути непростими. Хавайо Таката казала: «Кожен має право на власні стосунки з Рейкі, з енергією». Майстер не повинен втручатися. Нам як учням важливо мати можливість іти власним шляхом.

Можливо, Тюдзіро Хаясі не був «найкращим учнем» Мікао Усуї. Він цілком міг бути бунтарем. Роздуми про те, чи посвячувати жінку з Гаваїв, Хавайо Такату, привели до унікального рішення й вивели Рейкі з Японії до Америки та далі у світ.

Чи був це акт розбіжності, чи акт віддання Рейкі? Гадаю, потроху і те, й інше.

У 1970-ті роки Барбару Вебер, можливо, представляли як наступницю Такати. Освічена, чудово організована й віддана справі, вона допомагає Такаті записати книгу. Пізніше, у 1980-ті роки, між Філліс і Вебер відбуваються неприємні суперечки.

Вона зробила те, що її серцю й усьому єству справді потрібно було зробити для Рейкі. Я ніколи не назву це розбіжністю. Вона йшла своїм шляхом, а я — своїм.

The Reiki Alliance дає можливість говорити, але це не означає згоди.

Головний дар Рейкі в тому, що ми відчуваємо глибокий зв’язок. Якщо він у нас є, що тоді означає невелика відмінність у поглядах?

«Чотири угоди»: завжди роби все можливе, не сприймай на свій рахунок, не роби припущень і будь бездоганним у своїх словах.

Коли я роблю все можливе, я часто чиню не так, як очікують інші. Коли я не сприймаю щось особисто, іншим іноді здається, що мені байдуже. Коли я не роблю припущень, я не вважаю безпідставно, що когось скривджено. Коли мені бракує знання мови й культури, я часто ображала людей, як «слон у крамниці порцеляни».

Я вважаю, що кожен іде своїм шляхом Рейкі. Навіть якщо він мені не подобається або я з ним не погоджуюся, я захищатиму ваше право на власний шлях і власну думку.

Я робила припущення й не завжди казала те, що справді мала сказати, через сором’язливість або побоювання, що мене не сприймуть серйозно.

За всі випадки, коли я переступала межі, мимоволі й без запрошення входила у ваш простір, якимось чином ображала вас або коли моя вірність майстрові завдавала вам болю, бо відрізнялася від того, чого вас навчали як Рейкі, я прошу у вас пробачення. Я не мала такого наміру, і не так я до вас ставлюся. Без вас я не була б сьогодні тією, ким є.

У 30 років Філліс Фурумото мучить невідступне питання. Її мати й провокаторка Еліс Таката Фурумото спонукає Філліс подорожувати разом із Хавайо Такатою. Починається шлях майстерності Рейкі завдовжки в життя. Щоб дійти до «місця Так», потрібно десять років внутрішньої боротьби.

«Я не можу жити цим життям як сімейним обов’язком. Я маю жити ним як власним життям… Рішення повинні бути моїми».

Уже в 1983 році розглядається реєстрація Рейкі як торговельної марки. У 1990-ті роки, під час боротьби Філліс за торговельну марку, вона розуміє користь галузевої марки. Вона шкодує, що тепер уже запізно.

У 1988 році під час виступу в Німеччині Філліс не вдається усунути непорозуміння, ніби вона вважає себе «єдиною, хто має силу посвячувати майстрів». Вона визнає, що інші можуть і повинні посвячувати майстрів. Спільнота стала надто великою, щоб Філліс залишалася єдиною посвятителькою майстрів.

Йдеться не про те, щоб віддавати владу. Мені не було чого віддавати. Йдеться про те, щоб ділитися священними інструментами, аби гідний учень міг ступити на шлях майстерності.

Філліс віддаляє й розчаровує близьких людей. Зрілі майстри, готові проводити посвяту, відмовилися це робити. Молоді вискочки не вагалися.

Я відкрила скриньку Пандори. Шкода, що скористалася кувалдою, а не ключем.

Йооп Хілгер зареєстрував торговельну марку на своє ім’я. Разом із The Reiki Alliance Філліс вимагає повернути своє право й укладає з Хілгером позасудову угоду. У цій тяжкій кризі вона не знаходить часу осмислити сум через те, що Йооп не залучив її, або власну нездатність почути його заклик. Крім того, вона відчуває, що німецька спільнота її підвела.

Філліс просить The Reiki Alliance стати об’єднанням ліцензованих майстрів. Альянс відмовляється. Вона усвідомлює, що відстоювала заради інших справу, якої вони від початку не хотіли. Затиснута між своєю особистістю та собою як носійкою лінії, вона залишається без підтримки й на самоті. Вона припиняє всі спроби ліцензування. Одні розчаровано залишають Рейкі, інші сумніваються в її намірах. Її біль помітний і сьогодні.

Якщо я про щось і шкодую за час свого гранд-майстерства, то саме про це. Я ніколи не зустрічалася з Йоопом особисто. Варто було зустрітися… Це справді сумно.

Тепер, майже двадцять років потому, Філліс набула дистанції й пробачила себе. Сум залишається, але розмова про нього допомагає й відкриває нову перспективу:

Я навіть не знаю, кому тепер написати, щоб сказати: «Дякую за все, що ви зробили для підтримки мене, ваших місцевих спільнот і бачення Рейкі».

Коротка відповідь — «ні». У цій системі буде лінія, яку нестиме одна людина або група.

Я знаю, що виконую певну роль. Вона існує на енергетичному рівні й не має нічого спільного з моєю особистістю.

Якщо в цій практиці бракує одного з елементів, наприклад духовної лінії, система розпадається. Те саме стосується, приміром, питання грошей, як показує російський досвід.

Якби гранд-майстер сприймався як частина системи, подібно до символів, процес міг би стати легшим. Для системного шляху, за якого тіло майстрів несе лінію, нам потрібно піднятися на вищий рівень свідомості.

Якщо система розчиниться, вона розсіється в людстві й із часом може стати лише спогадом, етапом еволюції.

Філліс виступає за краще розуміння посвяти та пряме обговорення наших припущень одне про одного. Це створює можливість прояснити проєкції та відомості з других рук.

Після моєї смерті чи відходу спільнота матиме завдання. Вона повинна визнати нового носія духовної лінії. Можливо, Рейкі виконає свою роботу й розширить погляд людей, щоб вони побачили, куди прямує енергія.

Рак — це послання. Він показує Філліс Фурумото скінченність її життя. Тому вона бачить у ньому дар. Він відкриває розуміння її покликання — підготувати систему й, можливо, світову спільноту Рейкі до служіння людству.

Ми маємо потенціал здійснити інший спосіб життя, стати свідомими й співчутливими.

Рейкі може запропонувати унікальну форму лідерства: без ієрархії, у колі. Філліс бачить себе не «на вершині лінії», але відчуває незаперечний обов’язок перед цією системою.

У центрі уваги коло, яке вона називає тілом майстрів: пристрасно змінювати світ, розуміти спільне лідерство й цінувати гідність кожної людини — незалежно від згоди з нею та особистої симпатії. Великий дар Рейкі — нагадування про наш внутрішній взаємозв’язок.

Нещодавно група обговорювала питання: «До чого закликає нас Рейкі?» Усіх зворушили ці слова:

Рейкі закликає нас служити життю.

Філліс Фурумото сподівається, що її спадщиною стане те, що вона спрямувала спільноту Рейкі до вищого вираження самої себе. Подібно до зростання людини від народження до дорослості, Рейкі закликає всіх нас зробити наступний крок зрілості — до примирення.

Примирення не заради самого примирення, а як сходинка до наступного етапу розвитку цієї практики, причому я маю на увазі практику в усьому світі.

Це допомагає заклику Рейкі служити людству в його політичному, духовному чи інтелектуальному розвитку. Як у мурашиних колоніях, співпраця між людьми є ключем до цього процесу. Люди мають багато дарів, але часто загрузнуть у питанні «правильно чи неправильно». Парадокс нашої переконаності у власній правоті виявляється в простій практиці Рейкі, коли двоє людей у той самий момент переживають цілком протилежний досвід.

Одночасно утримувати обидві істини як рівноцінні… якби ми могли прийняти це й жити так, це змінило б нашу власну та світову спільноту.

Рейкі — від його відкриття в Японії та передачі жінці, яка поширила його світом і спонукала Рейкі, що залишилося в Японії, знову піднятися, — дозріло й створило імпульс для нашого руху в майбутнє.

Я хотіла б залишитися в пам’яті людиною, яка побачила це й роздмухала полум’я.

У відносному світі ми порівнюємо. В абсолютному світі інакше: речі просто є такими, якими вони є. Філліс Фурумото утримує цей парадокс:

Моя особистість перебуває у відносному світі, а носійка лінії приходить з абсолютного. Рейкі дало мені міст.

Можливо, замість образу мосту можна використати гірку, щоб підкреслити легкість переходу з одного боку на інший. У повсякденному житті людина часто перебуває у відносному світі. На занятті Рейкі майстер залишає особистість позаду й отримує доступ до абсолютного — настільки, що:

Мій чоловік казав: «Мені потрібно прийти на твоє заняття, бо я хочу побачити тебе з найкращого боку». (сміється)

Перевищення швидкості, хвороба тощо здаються несумісними з роллю гранд-майстра. Але Рейкі не означає втечу від світу тут і тепер; ідеться про дедалі повніший доступ до абсолютного. Кава чи їжа іноді допомагають нам «повернутися» у відносний світ, як показує приклад заняття суфізмом.

Коли ми можемо утримувати парадокс того, що є духом у людському тілі, і жити повноцінно, зберігаючи знання про нашу єдність, перебувати у відносному світі стає набагато легше. Філліс пропонує тим, хто не любить або не визнає її, прийняти, що вона робить усе можливе на своєму шляху.

Саме туди ми прямуємо як майстри Рейкі, туди йдемо, коли проводимо сеанси Рейкі й коли лікуємо себе: до нашого абсолютного найкращого.

У 30 років Філліс Фурумото зустрічає Пола Мітчелла, учня Хавайо Такати, й вони миттєво впізнають одне одного. Через роки з’ясовується, що разом із кількома іншими майстрами вони живуть неподалік одне від одного.

Оскільки наша майстриня померла, нам потрібно було втішати одне одного й порівнювати записи.

До 1990 року Філліс організовує групи для кандидатів у майстри. Різні ведучі привносять суфійські танці, гештальт-терапію тощо. Пол регулярно бере участь зі своєю практикою айкідо. Їхні стосунки непрості, коли 1992 року він відчуває, що має допомогти Філліс:

Коли ми об’єдналися, це стало примиренням… він став відомий як керівник дисципліни, а наше спільне бюро стало Office of the Grand Master.

Відтоді вони працюють на рівних. Він відіграє важливу роль якоря й у спілкуванні з нею діє як активувальна або стримувальна сила. Питання наступництва постає перед обома. Невідомо, чи буде посаду Пола знову заповнено. Він хоче, щоб позицію Філліс обійняла одна людина. Філліс бачить можливість розвитку з тілом майстрів.

Відмінності характерів зрештою приводять до розуміння, що потрібно залучити більше людей. Учнів першого й другого ступенів Рейкі запрошують на перший ретрит OGM у 2005 році. У 2016 році це коло зустрічається в Казахстані.

То хто ж такий Пол? Я маю відповіді на багатьох рівнях, але він був моїм партнером в Office of the Grand Master… підтримував усе, що я роблю. По-своєму він підтримав лінію тим, що не був її носієм.

«Чотири угоди» Дона Мігеля Руїса схожі на принципи Рейкі, але висловлені пряміше: «Будь бездоганним у своїх словах», «Не сприймай нічого на свій рахунок», «Не роби припущень» і «Завжди роби все можливе».

Я вважала появу нових форм Рейкі образою Хавайо Такати. Тому я безперечно сприймала все на свій рахунок — якщо не заради себе, то заради Хавайо Такати. Я була суворою, сильною й дуже розгубленою, бо водночас щиро вірю: кожна людина має право на власну думку й право бути собою.

Я стала робити менше припущень, щоб заповнити прогалини. Мені здається, своїми припущеннями я заганяла інших людей у рамки або приписувала їм певні установки, які, можливо, не відповідали дійсності.

Бути бездоганною означає в кожен даний момент висловлювати свою істину настільки добре, наскільки я можу. Найважливіша частина тут — «у кожен даний момент».

(З технічних причин цей розділ було знято у двох дублях. Перший дубль слугує вступом до відео 59 «Вибачення».)